Показано 2 результати

Жорсткі диски використовуються у комп’ютерах та ноутбуках, серверах. І хоча з появою SSD їх вже рідше відводять під операційну систему, але коли йдеться про необхідність великих обсягів пам’яті, HDD приходять на допомогу. Ще у 1953 році IBM перейнялася розробкою накопичувача. І через чотири роки випустила перший комерційно успішний IBM 350 Disk Storage Unit — величезний, вагою майже в тонну HDD на 3,75 Мб. Пізніше, коли ПК стали компактнішими, розміри накопичувачів зменшилися до звичних нам 3,5 і 2,5 дюйма.

Чому жорсткий диск називають вінчестером? Все через рушницю. Коли було випущено IBM-3340, він містив 2 пакети дисків по 30 Мб. Через це робочою назвою моделі стало “30-30”. Якось керівник проекту К. Хотон назвав жорсткий диск вінчестером, що було схоже на назву популярної мисливської зброї Winchester Model 1894. У неї використовувався патрон «30-30»
Мобільні комп’ютери, які пізніше трансформувалися в ноутбуки, набули популярності якраз наприкінці 80-х. Спочатку в такі ПК встановлювали 3,5 дюймові вінчестери, правда, ємність у них була маленькою. Проте габарити самих комп’ютерів були, як і раніше, більшими.

Так, флагманська система 1986 року, Compaq Portable II, оснащувалась 3,5″ HDD на 20 Мб. А сам комп’ютер важив майже 12 кілограмів. А ось більш легкі та компактні мобільні ПК, оснащені акумуляторами, жорсткими дисками не оснащувалися: у них були тільки дисководи.

Першим “невеликим” мобільним ПК з HDD став Compaq SLT/286, який важив вже 6,4 кілограма. Ємність жорсткого диска в ньому становила 20 Мб, але передбачалася можливість апгрейду до 40 Мб.

Лише через три роки вийшов портативний комп’ютер, який уже нагадував сучасні лептопи. Він називався Compaq LTE/286 і важив 3 кг, а товщина становила 5 см. У ньому був як дисковод класичного формату 3,5 дюйма, так і 20-мегабайтний вінчестер, тільки формату 2,5″.

2,5-дюймові HDD стали ключовим фактором, який дозволив зменшити й вагу, і розміри мобільних ПК, адже такі накопичувачі займали на 30% менше місця.

Перший HDD 2,5″ випустила фірма PrairieTek. Сталося це в 1988 році. Обсяг його становив 20 Мб, а товщина — 25 мм. І через рік диски в такому форматі стали випускати повсюдно.
У 1990 р. вийшла ще пара моделей. Вони були менших розмірів і більшої ємності. Так, тодішня новинка Prairie 120 важила лише 180 грамів, а її товщина становила 15,4 мм. Ємність збільшилася на 1,4 Мб. Використовував такий диск 1 Вт. Модель була оснащена інноваційними головками, для яких характерним було змінне зусилля притиску. Вони не контактували безпосередньо з поверхнею диска. Це виключало ризик їх поломки у разі некоректного паркування.

Друга модель — Prairie 240 — відрізнялася більшою товщиною та вагою (25, 4 мм і 258 грамів відповідно), зате ємність його була вдвічі більша — 42, 8 Мб. Енергоспоживання становило 1,5 Вт. У 1991 році компанія збанкрутувала, а її патенти купили інші фірми.

На той час багато компаній пропонували HDD ємністю понад 20 Мб. Почалися справжні перегони: майже всі виробники прагнули випустити накопичувач більшого обсягу.

Цікаво: у 90-х роках ХХ століття відзначилася фірма Toshiba. Компанія розробила HDD з нуля, при цьому її накопичувач використовував скляні пластини, а не алюмінієві, як PrairieTek

Цікаво й те, що хоча 2,5 дюймові диски вже міцно увійшли в ужиток, єдиного формату не було: співвідношення ширини, товщини та висоти у різних моделей відрізнялося. Це не дозволяло виробникам мобільних комп’ютерів створювати універсальні слоти для HDD: комп’ютери доводилося заточувати під конкретну модель накопичувача.

Однак у 1990 році на форумі Sun Microsystems вирішили створити комітет SFF Committee, який поклав край проблемі сумісності. І в 1993 році було схвалено специфікацію SFF-8004. Завдяки їй накопичувачі для ноутбуків стали випускати у єдиному стандарті, що зробило їх універсальними.

Ємність дисків стала збільшуватися. Так, в 1992 вийшов ноутбук від IBM, оснащений HDD аж на 120 Мб, а через рік компанія анонсувала нову модель лептопа з диском на 170 Мб. Щоправда, згодом її відкликали.

Крім збільшення ємності, 1990-ті роки відзначилися і спробами компаній запровадити нові форм-фактори. Так, у 1991 році компанією Integral Peripherals було представлено жорсткий диск розміром 1,8 дюйма. Стали з’являтися інші накопичувачі у цьому форм-факторі. Вони були призначені для встановлення в компактні пристрої на кшталт плеєрів та відеокамер.

А в 1992 році HP випустила ще компактніший HDD, оснащений IDE інтерфейсом. Формат новинки складав 1,3 дюйма. Цікаво й те, що такі моделі оснащувалися акселерометром, який був призначений для захисту від падіння. Однак вони не прижилися, оскільки виявилися надто дорогими як для виробників ПК, так і для консолей для ігор.

1999 ознаменувався появою суперкомпактних вінчестерів, чий формат становив всього дюйм. Це була технологія IBM. Накопичувачі встановлювали слоти CompactFlash другого покоління. Місткість досягала 340 Мб.
Перший рік XXI століття ознаменувався виходом надємних HDD. Це були пристрої 2-го покоління Microdrive на 512 Мб та 1000 Мб, швидкість читання та запису також збільшилися.

Пізніше IBM продала свій підрозділ Hitachi, оскільки випустила низку невдалих рішень. І вже у 2003 році вийшли HDD на два та чотири гігабайти, а через пару років — і на 6 Гб. Тоді ж, у 2005 році, компанія Seagate анонсувала 9-гігабайтний пристрій. На основі невеликого HDD в однодюймовому форм-факторі випустили зовнішні накопичувачі з USB 2.0. Дещо пізніше компанія представила й 12-гігабайтну модель. Вона стала останньою у лінійці таких накопичувачів.

Цікаво: на надкомпактні Microdrive, коли їх анонсували, покладалося чимало надій. Вони вигравали у Compact Flash і за ємністю, і за терміном служби. Але у 2006 році обсяг пам’яті CF наздогнав Microdrive. І ще через 9 років CF остаточно витіснили дюймові диски, оскільки стали випускатися картки об’ємом 512 Мб

У 2004 році був анонсований найкомпактніший HDD форм-фактора 0,85″, ємність якого при цьому становила 2-4 Гб залежно від моделі. Розробка належала компанії Toshiba. Новинка була призначена для мобільних телефонів, тонких лептопів, плеєрів. Проте надії компанії, які вона покладала на вихід нових iPod, не виправдалися. Річ у тому, що iPod Mini використав 1-дюймовий HDD Hitachi на 4 Гб, а наступна модель отримала ту ж ємність, але вже використовувала флеш-пам’ять.

Цікаво: у 2009 році Seagate анонсувала супертонкі 7-міліметрові HDD, а у 2013-му Western Digital випустила ще тонші диски. Їхня товщина становила 5 мм.

У 2011 році підрозділ Hitachi купила Western Digital, а підрозділ HDD Samsung придбала Seagate. І залишилося лише три виробники: WD, Seagete та Toshiba. Пізніше, кількість компаній, які пропонують нові рішення, зросла. Це з поширенням зовнішніх HDD, появою твердотільних дисків та його розвитком. І, звичайно, виросла ємність накопичувачів. Наразі виробники пропонують рішення обсягом до 18 Тб і постійно покращують моделі, найсвіжіші з яких можна придбати у нас.

Додати до списку очікування Ми повідомимо вам, коли товар надійде в продаж. Просто вкажіть свій діючу адресу електронної пошти нижче.
Email